Рекомендаційний лист

  1. Логіка та призначення документу

Рекомендаційний лист (лист-рекомендація) – широко розповсюджений документ, який додається до CV молодого спеціаліста і грає роль сторонньої суб’єктивної оцінки кандидату від старших колег. Такий документ повинен надати добре аргументовану та документовану оцінку, достатні докази та інформацію, щоб допомогти рекрутеру або відбірковому органу прийняти правильне рішення стосовно Вас. Лист рекомендація присвячений для викладення як академічних здібностей, так особистих якостей, але баланс між двома зазначеними аспектами змінюватиметься в залежності від типу подання. Рекомендації також можуть бути використані для пояснення певних слабких місць або неоднозначностей у інших ваших документах.

Розмір рекомендаційного листа повинен бути одна-дві сторінки. Надто коротка характеристика сприймається як поганий знак, але й великий об’єм небажаний, оскільки читати листа будуть досить заняті особи, які не мають можливості виділити багато часу на читання даного документу. Далеко не факт, що бездоганний лист-рекомендація буде визначальним у Вашій перемозі, тоді коли недосконалий лист різко знижує шанси навіть дуже сильного подання. Тому велика увага повинна приділятися формі, змісту та дотриманню усіх формальностей.

Найперше, потрібно зрозуміти, що рекомендаційний лист:

  • укладають ті, хто перебував у певних академічних (робочих) відносинах із Вами;
  • але ті, кому він пишеться, повинні надати всю необхідну інформацію про себе;
  • повинен містити конкретику Вашої взаємодії, що не залишає сумнівів у її реальності;
  • повинен бути таргетованим та писатись конкретно під ситуацію;
  • повинен враховувати зміст мотиваційного листа та CV-форми.

Не варто готувати рекомендаційний лист власноруч. Так, не завжди Ваш попередній начальник чи професор, що викладав у Вас, матиме час та бажання його витратити саме на Вас. Однак окрім рекомендаційного листа Ви і так готуєте інші документі. Тому, якщо стиль рекомендаційного письма буде співпадати зі стилем, наприклад, супровідного листа, це буде помітно селекторам, і шанси на успіх усього подання можуть суттєво зменшитися. Особливо це актуально у світлі того, що рекомендаційних листів, як правило, запитують два та більше. Все ж сторонній погляд, хай і з критикою, все одно буде більш вигідним для Вас.

 

  1. Що потрібно надати тому, хто буде складати і підписувати листа?

Для того, щоб надати дійсно інформативну рекомендацію, потрібно користатися усією доступною офіційною інформацією про Вас. Ідеально – взагалі поговорити особисто або через електронні засоби, для того, щоб зрозуміти все необхідне. На додачу той, хто просить лист-рекомендацію, повинен до свого прохання додавати документи за таким орієнтовним переліком:

  • актуальні власні контактні дані;
  • власна CV-форма у свіжій редакції;
  • перелік закінчених курсів та дані про успішність (наприклад, для нас – додаток до диплому);
  • коротке пояснення мети та характеру подання, до якого додається затребуваний рекомендаційний лист;
  • копія змістової частини подання, до якого додається затребуваний рекомендаційний лист;
  • копії інструкцій та рекомендацій до вигляду рекомендаційного листа, або форми чи шаблони для нього від офіційних ресурсів програми (або організації-роботодавця), на яку ви претендуєте;
  • інші офіційні відомості, рекомендації та інструкції (копії файлів, або електронні посилання) про програму (або місце роботи), на яку Ви претендуєте;
  • список будь-яких інших досягнень як студента чи аспіранта;
  • перелік своїх власних побажань до змісту такого листа;
  • відомості про терміни та дедлайни. При цьому треба надати як мінімум декілька днів. Краще – тиждень-другий;
  • побажання до дати, якою має бути підписаний лист-рекомендація;
  • у випадку роботи з паперовими копіями – адреса або, бажано, конверт з адресою, куди лист повинен бути відправлений.

Ще один фактор, який значно полегшує отримання бажаної рекомендації – це свіжість спогадів. Якщо є можливість – намагайтесь звернутись за рекомендацією якомога раніше, або попросити написати рекомендацію «про запас» професора, з яким склалися конструктивні відносини та який відзначає Вас позитивно. Так, тут втрачається орієнтованість на конкретну програму, грант чи місце роботи, однак потім таку рекомендацію вже можна буде оновити під конкретний випадок.

 

  1. Формат рекомендаційного листа

Ваша характеристика у рекомендаційному листі, зазвичай, починається з опису того, як довго той, хто надає рекомендацію знав Вас та в якій якості. Тут слід зазначати конкретику: назва курсу, період навчання, тематика наукової роботи тощо. Це непряме, проте виключно дієве підтвердження реальності взаємодії та підґрунтя для надавання рекомендацій. Продовжити слід описанням навичок, продуктивності, і певних особливих якостей, що роблять саме Вашу кандидатуру максимально виграшною для позитивного рішення залежно від вимог потенційного нового роботодавця, чи типу гранту. Закінчувати слід підбиттям підсумків та виголошенням сильного речення, в якому містяться слова «щиро рекомендую», «радий рекомендувати» тощо.

Сильний рекомендаційний лист:

  • стисло репрезентує надавача та контекст у якому він може надати характеристику: Ви були студентом, він був Вашим керівником, або Ви працювали як рівноправні колеги;
  • дає оцінку інтелектуальних здібностей, особистих якостей апліканта та його сильних сторін. Мається підтримка прикладами з сумісної діяльності, наприклад: складання іспитів, виступи на семінарах, захист проектів;
  • дає відомості про кваліфікацію та якості, що затребувані на новому місці роботи чи у проекті. Тут також бажані конкретні приклади;
  • не викликає сумнівів у об’єктивності та реалістичності наданих характеристик;
  • містить відомості про формальний рейтинг за оцінками у групі, або порівняння за конкретними рисами з іншими особами;
  • містить мінімальну кількість кліше та шаблонних фраз та надлишкових метафор;
  • дає характеристику переважно Вашим позитивним сторонам. Якщо про щось не зазначено – це означає, що брак незазначеного може бути негативною стороною;
  • часто може бути побудованим на принципі «рівноваги»: дещо надмірна похвала істотно, але не переважним чином, компенсується чесним, хоч і ввічливим описом недоліків;
  • недоліки подані у контексті роботи над їх виправленням і прогресу у цьому;
  • має структуру та логіку, що максимально відповідає духу та логіці саме того подання, для якого воно пишеться. Особливо це актуально у порівнянні з нерелевантними до конкретної ситуації листами, або т.з. «універсальними» невиразними листами-рекомендаціями;
  • містить професійний висновок щодо професійної потенційної успішності на базі уже зазначених даних. Надавач має бути готовим додатково підтвердити усі свої слова додатковими прикладами, не зазначеними у листі;
  • оформлений на бланку чи за встановленим на кафедрі (факультеті). Університетські гербові бланки – перебір для даної задачі, як і підпис проректорів та «завіряння» підписів у відділі кадрів.

Типові помилки рекомендаційних листів:

  • містить надто вузькі та специфічні подробиці щодо Ваших курсів чи робіт, які не можуть бути відразу зрозумілими широкій аудиторії (зворотна сторона конкретики, яка, тим не менше, обов’язкова);
  • містить неправильне написання імені або декількох варіантів написання імені в одному і тому ж листі;
  • кілька імен перераховані в тілі листа, що вказує на спробу застосувати вже готового листа, написаного для іншого претендента;
  • використання псевдоніму перед зазначенням вірного та повного П.І.Б.;
  • використання звичайного паперу замість бланку чи спеціальної форми;
  • відсутність підпису і / або контактної інформації надавача;
  • у листі рекомендації надто багато загальних фраз та не підкріплених прикладами тверджень.

 

  1. Корисні посилання